о,ні, невже це знов ти
розтікаєшся холодною ранковою кавою
запалюєш потойбічні світи
і інтригуєш своєю появою
висмикуєш із самоти
наче жонглюєш моєю уявою
намагаєшся щось переповісти
але це виявляється марною справою
кажеш, що несеш за собою хрести
та я знаю, що всі ці слова – від лукавого
і все чого я тебе прошу – відпусти
доки вода між нами не стала іржавою
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356423
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.08.2012
автор: Марія Родінко