Візьми мене, таку вологу,
Скупану в росах і у веснах,
І виведи на ту дорогу,
Де для життя я знов воскресну.
Я щедро гени всі відкрила.
І вени, що тяжіють соком.
Ретельно нерви обложила,
Відкриті нерви, піноблоком.
Візьми мене, як пташка небо,
Як тіло в душі піна з мила.
Повісь на серденьку у себе.
Вже не втечу, хоч маю крила.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356452
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.08.2012
автор: Крилата (Любов Пікас)