Уже давно не стрічалися Ми,
Де зверху небо листянеє,
Де дзюркіт сонної води
Колише музика Орфея.
Хіба не знаєш, що кохаю
Тебе, ти мóє ластів’я,
Впиваюся, мов сонце зрáння
У роси твóї чистого огня.
Чия могутняя рука
Тоді нас розлучила?
І не звела, і не звела, і не звела...
Ще досі нашії вітрила.
Мов кораблі ми серед хвиль
Гойдаємося стиха,
І голос твій густо-дзвінкий
Пливе по хвилях дико.
Хоч завітай до мене в сні
І дай напитися із губ
Твоєї теплої душі,
Щоби оте усе забути.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356685
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 11.08.2012
автор: Сергій Ожібко