Необережністю торкнись до мого смутку,
на струнах болю забудь про запах сліз,
у хвилях розпачу не шукай нам порятунку...
Душа надщерблена і знов кровить поріз.
За що мій сміх зруйнований тобою?
Чому знесилив погляд дальніх днів?
Забрав ти радість холодною рукою,
та на розстріІл мою любов повів.
Обірвав і без того пошарпані крила,
лиш два рубці - як дві могили снів.
Твоя ж весна мене до тла спалила,
важко піднятись з поламаних колін.
Додому йти, спустошеній, босоніж.
Обкраденій, розбитій, без душі.
Повторюю відлунням знов "you promise"...
мовчить злий вечір в відповідь мені...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356930
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.08.2012
автор: kore