Пані і панове, розповім про домашню челядь одного сімейства. Прошу знайомитись: гер Дунай (естонський гончий), фрау Ельза (німкеня) та її шестимісячний малюк / підліток Максиміліанчик (Максик). Щодо останнього, то чи не кожного дня якісь збитки зробить.
Нещодавно у хаті був траур, особливо у господині. Пан господар забув закрити хвіртку, а курчата вийшли зі «свого» подвір’я на собаче. Ну і Максик взявся їх випроваджувати. А одне так наполегливо виганяв, що від нього лише крило лишилось. Може і ще щось між румбамбарів (ревеню).
Очевидно, хтось-колись на подвір’ї того сімейства, біля яблуньки закопав скарб, бо Макс наполегливо рив лапами, земля лежала чи не на десяток хвилин доброго замітання. Схожі ями вирив і у поставленому будинку для курей, ще не впідложеному. Одного ранку пані господиню розбудив … невідомо чим – знайшов слоїк (банку) на подвір’ї і катав ним по плитці – робив ранкову побудку, навіть не розбивши «дзвоника». Також, позичив собі шкарпетки господаря, але так і не вдягнувся, його тапок, а після оренди, взуття пішло вже на утилізацію, позичив стирку для миття підлоги, але так і не помив нею ані квадратного сантиметра. Добре, що він ще читати не вміє, а то син господарів необачно книжку залишив на дворі, але була ціла.
Проводяться ремонтні роботи в добудованій частині будинку, робиться з неї кімната, а не складське приміщення. Із сусіднього ганку винесли м’яке крісло. То Дунай зробив собі лежанку там, він ще хоч поміщається. А от, коли був Хаммер (Цьомчик – так назвала знайома дівчина, бо мав дуже великі губи, або маленьке телятко), відкривав двері до хати, вилазив туди і бідний лежав клубочком у тисняві. Та після оренди Дунаєм, крісло перебрав Максик, з відповідними деструктивними наслідками – йому конче треба було спробувати на смак оббивку крісла, але багато не з’їв, очевидно, не смачна була.
Щодо смаку, то молодий чоловік - син, найбільший шанувальник челяді (по взаємності – теж), виявив у себе задатки собачого кулінара. Перед своєю вечерею Максиміліана, він пригостив трьома кусками бараболі (картоплини), хлібом, вмоченим у сметану, шматочком домашнього пляцка (торта). Ну і після того Макс не надто смакував свою кашу собачу, та й Ельза і Дунай – не аж, у меншій кількості, але їх також пригостили. Тож їхня каша була приправлена кетчупом «до шашлику», останнього не було, проте каша їм значно краще посмакувала, іншого разу – згущеним молоком.
На цьому смачному аспекті і завершу першу оповідь. смачної вечері! Дякую за увагу, слухайте ще…
12.08. .
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356957
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.08.2012
автор: Ярослав Дорожний