Заплакав серпень спозаранку,
Сердито щось собі бурчить,
То блисне оком крізь фіранку,
То вітром віття засучить.
То тарабанить навіжено
По підвіконню, по дахах,
То враз всміхається блаженно
Крізь мокру вату в небесах.
Мабуть так чинить опір дивно
Рудій красуні (певна річ),
Що гордо, впевнено і чинно,
Мов королева, йде навстріч.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357122
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 13.08.2012
автор: Інна Серьогіна