Знаєш, і ось знову сиджу,
знову пишу про тебе,
по ́одному колу ходжу,
припинити б це треба.
Я знову сумую і знову реву,
а ти вперто не чуєш, рвеш серце по шву.
Я знову все згадую, я не живу.
Існувати пам'яттю - це божевілля,
але я переживу.
ти в сотий раз кажеш слова про любов,
я вкотре мовчу, питаю себе знов:
- Дівчинко, люба, навіщо ти це робиш?
Може ти любиш, але чи так зможеш?
А може нічого і не треба тобі?
Може ти просто собі нав'язала?
мабуть, ти як завжди: сама по собі.
можливо, він не потрібен тобі...
хоча, розберися в собі!
Не край, не рви душу нікому,
нічого хорошо не вийде з того.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357238
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.08.2012
автор: Iryska1997