Те, що було, нам не змінити.
Кров із землі вже не зібрати.
Мертвих в гробах – не воскресити,
Минуле – не переписати.
Так, в серці слізьми буде литись,
В хрестах тугою розпинатись.
Пам’яттю слави колоситись,
Болем у кулаки стискатись.
Та лиш минулим не прожити.
В нинішнє треба заглядати.
Впились ненавистю досита.
Пора щось світле будувати.
Наразі поміж нами тиша.
Де мудрість є – не треба вила.
Давайте тягарі залишим,
В майбутнє знесемось на крилах.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357309
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 14.08.2012
автор: Крилата (Любов Пікас)