Як шкода, що усе минає.
В обіймах долі пропадає!
Усмішки, сльози, поцілунки
Життя веселі подарунки!
Як шкода, що холодний січень,
Не вистачає так тепла!
Те щастя що було у серпень,
Тепер пішло, десь в нікуда.
Та плакати за ним не треба,
Так – квіти в’януть восени!
І не кажи мені, не треба,
Що вже не буде більш весни
Вона прийде, я точно знаю!
І знаю точно, що кохаю!
Її до серця пригортаю.
І про усе це забуваю…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357459
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.08.2012
автор: Роман Українець