Стою заворожений, виросли крила.
Краса неземна, якось тихо в гаю.
Солодка печаль почуття мої вкрила,
Неначе я справді знаходжусь в раю.
Кептарики осінь деревам наділа,
Сховала траву під березовий дощ.
Опеньку нахабі сандалики вділа,
Що виліз у дуба з широких холош.
Всі гами і радощі, пестощі світу,
ДивОгляд цнотливий з довкіль позвАла.
Переливами див з глибини первоцвіту,
Пянку насолоду в бурштин одягла.
В кептариках вишила Всесвіту зорі,
Що з неба попадали їй на поріг.
Що в світі найкраще є в дивнім узорі,
Зібрала в єдино з далеких доріг.
І хмари у небі якісь безтілесні,
Така благодать лежить там в далині:
Мо" поряд знаходяться сили небесні...
Так легко й здаровано дихать мені.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357556
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 15.08.2012
автор: Дід Миколай