Поезія мовчить,
І проза замовкає;
У тиші мусим/о/ жить,
Хоча її немає…
Та тиша в душу б’є,
І в вуха тиск безжальний;
Віщує непокору,
І шлях в дорогу дальню…
Я чую пісню слів,
Коли пишу й віршую;
Дивуюсь я не раз
Тим, хто її не чує.
Збираємо добро,
І граєм та співаєм;
Світ міцно ловить нас,
Та ми того не знаєм…
Міцні тенета в’єм, -
Самі того не бачим;
І все, чомусь, не так, -
Ми плачем, плачем, плачем…
Я чую спів віків,
О! Він мене дивує;
Там музика душі,
Яка мене чарує…
Де нині мудреці,
Хто не впійманний СВІТОМ?
Vivat! Тим, хто ще є,
І тим, хто бачить ЗВІДТИ…
Нас нерозумних,
Меркантильних і бездушних...
-SOS! - Чую я…
СПАСІТЕ НАШІ ДУШІ !!!
(2010 р.)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357647
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 15.08.2012
автор: Людмила Богуславська