Загадаю…
без краплі ілюзій,
у прозорій
воді сподівань,
щоб опЕрені руки
і дужі -
не здіймались
у кола прощань.
У малинній
настоянці тиші
забувалися
голки журби…
Проростали корінням
у глибший
І незвіданий простір.
Аби огорталися
в хрумкіт, фольгою
яблуневі сади наливні.
Загадаю,
щоб збутись Тобою.
Не минати,
а літньо...
в Тобі…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358010
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.08.2012
автор: Окрилена