Пошвидше б на замок закрити двері
і причинити вікна, шоб не було чути,
як падають з шиї коралі подерті,
і як приємно тебе знову вдихнути...
І можу ховатись у шторах і тюлях,
та ти знов нестимеш мене до раю.
Мені ж не важливо, що чують люди,
я ж бо лиш чую: "Кохаю...Кохаю!"
А як затихнуть саксофонні ноти
і можна відчинити повністю вікно,
шоб свіже повітря злилося в дотик,
шо п'янить ше сильніш, як міцне вино.
А потім, а потім найніжніше заснути,
вдихаючи тебе на твоєму ж плечі,
і більше нікого ніколи не чути
й назовсім викинути від дверей ключі...
2012р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358111
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 17.08.2012
автор: Litera