Серце відчуває ранню осінь.
І звучить осіння вже струна.
Та душа змиритися не хоче:
І тому сумує...Мовчазна.
Душу краять вже холодні ранки,
Що від спеки вицвіла трава...
Нащо, душе, примхи, забаганки?
Осінню побачиш ти дива.
Осінь - неминуча пора року.
Дивовижний фантастичний світ!
Чуєш? Непомітним тихим кроком
Нишком пробирається крізь віт.
Аквареллю зафарбує листя,
Спраглу землю викупа дощем.
А калина одягне намисто.
І дихне ще теплим вітерцем.
Хай волошки відцвіли у полі,
І розвіяв вітер маків цвіт,
Але осінь чарівна до болю,
То ж запросим до своїх воріт!!
Осінь треба просто пережити,
І прогнати з серця хибний щем.
Осінь треба просто полюбити
Ту, що має запах хризантем...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358135
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 17.08.2012
автор: Н-А-Д-І-Я