Ти так неквапом розчинився –
Без поспіху кудись пішов,
В мені повсюди залишився
Собі отрути не знайшов.
Не полюбив, не обізвався,
Не захотів… Не залишив
Мене собі. Мені зостався
А я придумала тобі
Себе розтанути зі снігом,
Теплом накрити, а тоді
Розпорошитися зі сміхом
І не втопитися в тобі.
Такий чужий – нестерпно близький…
Мені з тобою – не завжди.
Не подаруй себе навмисно.
Зберуся з гордістю – піти.
І не зібралась… Ти притримав –
Своїм сарказмом опустив.
Свою Мене собі отримав –
Прибив, втоптав, не відпустив.
Не хочеш – не люби, не треба;
Не залишай себе мені.
Не буду бути біля тебе –
Не напишу себе тобі.
Не розчиняй мене собою,
Мою свідомість не тряси.
Я не хворітиму тобою –
Мене собі не попроси!
Ти тут – в мені. І цього досить.
А решту – забирай. Іди.
Нехай воно тебе тривожить.
Зберешся з совістю – піди…
28 листопада – 1 грудня 2010 року
kasyamaka
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358219
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.08.2012
автор: Kasyamaka