Нам час поставив вічні заборони
Секунди, дні, проходячи лишають слід.
І відповідь ми знайти не можем.
Для чого ми приходим у цей світ?
Великі люди поклали життя
На пошуки вічної істини.
Та їм не розкрити секрети буття,
Бо таємницю шукають по світі.
У вічних блуканнях бажають визнання.
Визнання – це щастя не завжди.
В душі хай знаходять пізнання,
До серця свого дорогу проклавши.
Не витрачайте час на сподівання,
Не чекайте перший крок.
Робіть його і не приносіть страждання.
Гординя – це найтяжчий наш порок.
Не відкладайте те, що дано вам Богом.
Не шукайте кращого за те що є.
Забрати все, як покарання, може потім,
І вже тоді нічого в світі, крім гордині не твоє.
Живіть цим днем, не дивлячись у майбуття,
Бо не знає ніхто про подальші події.
Але кожен з вас хай тримає надію,
Що заплановане втілиться в життя.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358271
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.08.2012
автор: noisyZ