53-тє поле

розстелена  постіль,
нерухомість  завмерла  навхрест.
хтось  заклопотано  збирає  урожай  діянь,
ховаючи  зерна  свої  в  хитких  домовинах.
навколо  кружляють  круки,
шукаючи  винних,  -
тільки  розтяте  повітря  дарма.
ця  стіна  зводиться  непомітно,
небо  так  само  блакитне
і  на  жертовник  лягають  тексти.
мені  б  донести  твій  голос  до  птаства,
впасти  дещицею,  сни  розікрасти,
а  решта  бачиться  і  без  того.
коли  ноги  несуть  в  напрямку  долі,
ти  ладнаєш  ложе  своє:
53-тє  поле  
і  починаєш  жити  справжніше.
раптом  всі  ніші  здаються  смішними,
рими  стають  невимовно  білими,
а  те,  що  не  вміли  ми  чути
стало  "колись"
крізь  шляхи  розстеляється  постіль
і  нарешті  додому...
не  гості.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358289
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.08.2012
автор: Biryuza