Люблю її велику парасолю…
Іде крізь дощ, закутана у сни –
Долає осінь тихою ходою,
Ховає очі кольору весни.
Танцюють краплі, горнучись у хвилі,
Її волосся вітер розпліта –
Така рішуча у тендітній силі,
Ледь усміхає стиснуті уста.
Грозою пахне солодко-медово.
Вона пройшла. Я все один стою.
Люблю її велику парасолю
І її мокрі кучері люблю.
15 серпня 2012 року
Яна Самчук
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358296
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.08.2012
автор: Kasyamaka