І знову дощ малює срібні кола
На стежках літньої спекотної пори,
Залишає сліди свої навколо,
Умиваючи безкрайніх полів дари.
Вже стоять дерева в золотій журбі,
Шепочуть листям дерев'яні молитви
Й немов вся природа в якійсь боротьбі
За долю...Чекає осінні холоди.
Запрограмовано...Чи можливо й ні?
Ляскають дверима скуйовджені вітри,
Напускаючи нам туманів рої
Й обпаленої жаром сонця, мішури.
Розстібаючи на блузах гудзики,
Вітер , мов коханець чи ловелас-гультяй,
Пестить груди дерев під чар-музику,
Зринаючи в танок... З листям та й закружляв...
______________
Блокування, щодо оцінок знято.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358351
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 18.08.2012
автор: Макієвська Наталія Є.