Якісь неприродно ми немічні й кволі,
Ідемо по вулиці - вгорі парасолі...
Залижемо рани, поскаржимось долі,
Як громом побиті оті парасолі....
Шпилями до неба, закритись від світу,
Вгорі парасолі, шматочки магніту...
Засмоктані рани і б'ются краплини,
Ми як парасолі, і ми не єдині!
Чекаєм все літо в пилючній шухляді,
При першій нагоді - ми вже при параді,
Під другою зливою - вже зламані ребра,
В пилючній шухляді, ми більше не треба.
І з нашої шафи все виїли молі,
І нам залишилися лиш парасолі,
Закритись від світу, шпилями до неба,
Вгорі парасолі, скалічені ребра...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358356
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.08.2012
автор: Юля Новохацька