Забуваю, як це – любити
І від щастя писати вірші...
І хотіти жити, жити, жити,
І торкатись чужої душі...
Забуваю, що таке радість,
Коли плач не від печальних днів,
Коли два крила виростають
І не треба банальних слів.
Забуваю, коли було сонце...
Сива сірість сирість розвела!
Не зігріється вода в джерельці,
І тепла та затишку нема... 05.09.2008
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358365
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.08.2012
автор: Яна Бім