Зірковим пледом, ледь прикрите Земне тіло,
втомлене й зомліле від напруженого дня...
Куйовдить вітер волосся-колосся спіле,
гомонять між собою вже достиглі хліба.
Лине запах матіоли навколо села
і п’янить своїм терпким духом, мов від вина,
Бринить, розірвана смутком у серці струна,
відчуваю я, подих осені на вустах.
На спушених перинах із трав, захмеліла
від медових пасік, засинає й суть моя...
Немов дзвонами, цвіркунами відзвеніле
літо, огортає теплом несміло...Сплю я...
А десь там, в небесах, затріпочуть два крила
і розбудить мене прощальний крик журавля...
Останній Спас, хлібний, спинить біг літа й тепла,
закінчаться жнива. Осені прийде пора.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358448
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 19.08.2012
автор: Макієвська Наталія Є.