а, може, вдаймо, що ми – справжні,
що ми з води, із крові, шкіри
(ось нас замішує вчорашнє),
що я брешу, а ти повірив.
що легко нас на смак, на дотик,
що з небом – можемо те саме,
й хирлявий вечір терпко котить
міх правил нашими слідами.
і під ногами справді літо,
асфальт над дахом брови супить,
а ще: те «nostra» - справді «vita»,
і купа «і», і «справді» купа.
пограймось трішки у старанних:
я вперта, ти ще більше вперся!
та й просто вдаймо, що кохання -
лише одна… одна із версій.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358460
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.08.2012
автор: SinusoЇda