Не було б щастя, дощ поміг…

Вкриваючись  одним  плащем,
Удвох  бродили  під  дощем
Здивовані  по  Львову,  –
І,  на  очах  чужих  людей,
Грудьми  торкалися  грудей
Щомиті  загадково...

Без  слів      Віктор  Кучерук    http://maysterni.com/publication.php?id=81196

Забула  ти,  як  завжди,  плащ,
А  тут,  зненацька,  злива.
В  чужому  місті  —  стій  і  плач
З  такого  негативу.

Та  я,  завбачливий,  як  слід
В  дорогу  рихтувався,
Узяв  плаща,  (йому  вже  з  літ),
Та  ще  диви  як  здався!
 
Ми  бігли  поруч  під  плащем,
Аж  надто  близько  ніби...
І  турбував  сердечний  щем,
А  ще  гризнув  би  хліба.

Та  ти  грудьми  торкнулась  і...
Забув  про  голод,  зливу.
Так  стало  добре  враз  мені,
Мов  випив  гальбу  пива!

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358556
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.08.2012
автор: Патара