Я зізнаюся (та й нема, що крити):
Я закохалася і це невиліковно.
Хіба любов свою до дір зносити?
Чи оспівать її багатомовно?
Не відцурайся від мого кохання.
Не прихистять найдовші коридори
Від найкоротшого та щирого зізнання.
Вікно душі вже не прикриють штори.
Хоча й фіранки ці я вже кохаю.
Вони чимсь схожі на цілунок квітів.
Не знаю, як відкрити їх, та знаю –
За ними осяйне і тепле літо.
Ох, чом немає адвокатів серця,
Щоб відсудить собі твою любов?
Мабуть, її чекати доведеться.
І поглядать на штори… знов і знов.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358603
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.08.2012
автор: Куценко Альона