Вітер розвіює спеку.
Ти і його забираєш.
Все ти собі би присвоїв.
Та не мене, не бажаю.
Я з тебе тихо сміюся.
І наростає напруга.
Милий нічого не зробиш.
Ти це робити не вмієш.
Я мстити буду безжально.
Знаєш як солодко жити.
Знаючи, як ти страждаєш.
А ти продовжуй любити.
Думав, що все собі візьмеш.
Та не так просто забрати.
Мою жорстокість відчуєш.
Як я не вмію кохати.
Як же нікчемно ти виріс.
Ти так нічого й не маєш.
Гроші, запхай собі в горло.
Душу продавши вмираєш.
От я тобі й нагадала.
Помста моя, так солодка.
Як я любила не знаю.
Так незумієш, не зможеш.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358759
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.08.2012
автор: Лилианна