На щастя, на долю, на вічну блакить
рушник вишивала онуці.
і нитка червоним в полотнах горить,
і золотом - голка в бабусі.
Там голуб змахнув своїм вільним крилом,
там разом волошки й троянди,
і край рушника сивочолим добром
всміхатиме дівчину завжди.
Нехай не тьмяніють на ньому нитки,
і очі над ним не ридають,
і руки, що взяли його залюбки,
ніколи недолі не мають!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358955
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.08.2012
автор: Валіко Коробкадзе