Коли тремким теплом вино по тілу,
Коли думки клубочком видним ледь -
Душа береться згоювати віру,
Промінчик світла на протухлу твердь...
І небо, ніби, просуває хмари
В куток далекий - не узріти б край!
Єство береться злагодою марить,
Допоки плівка тужить глухо "Скай"...
І межи пальці жебоніють ноти,
Вбираючи у себе вогко сіль.
Хоча б на мить не думається "хто ти",
Коли вином по тілу теплий хміль...
(19.08.12)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359043
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.08.2012
автор: Леся Геник