Любов все спалює до тла,
На попіл спопеляє душу,
Вогнем пекельного котла,
В якому я згоріти мушу.
Немає болю і жалю,
Немає сліз і каяття.
Тобі віддячить, що люблю,
Мого не вистарчить життя.
Від погляду твоїх очей,
Враз забуваю все на світі.
Шалена мить п’янких ночей
Піймала нас у свої сіті.
Шалена, божевільна ніч,
А ми — її полону бранці.
На небі міріади свіч,
В обіймах наших гасли вранці.
Вставало сонце, неба схід,
Теж наливався кров’ю плоті.
На ліжку залишився слід,
І присмак полину у роті.
2006 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359212
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.08.2012
автор: Мирослав Вересюк