Я вперше бачу такий Фіалковий Захід
і те, як Ніч свій човен майструє,
зіниці Її, немов смак стиглих ягід,
а погляд, як музика жива - чарує.
Ніч по небу пливе, збирає веслом
з Чумацького шляху місячне сяйво,
не спиться мені, адже там за вікном
тихо ллється на землю мовчання.
А вже як темряви згасатиме свіча,
Молочні ріки вип'є Сонце вранці,
то я візьму й розлию горизонтом чай
щоб знов побачити Захід у Фіалці..
2012р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359285
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 23.08.2012
автор: Litera