Фіолетові айстри сьогодні принесла
Своїй мамі старенькій, як осені подих.
Та ще осені ранньої, ще миле серце
Не було у зажурі, що осінь приходить.
Обійняли ці квіти її руки рідні.
Пелюстки фіолетові ніжні, тендітні,
Бо ще сяяли шати зелені і срібні
Не жаркого, та все ж таки в серпні ще літа.
Ці усміхнені айстри – як давній той спогад
Про життя, що пішло вже за обрій, за межі,
Де лишилися дім, чоловік, його погляд,
Що тепер разом з айстрами з саду – у серці.
Та зажурені очі засяяли світлом,
Як побачила квіти, що любить, як небо.
Хай радіє матуся любові і літу.
Їй тепло моє й квіти так треба, так треба.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359299
Рубрика: Присвячення
дата надходження 23.08.2012
автор: Ліоліна