Шумовиння сплило на воді
Страхом, невпевненість у майбутті.
Розважливістью хвилі погойдає,
А сміх і радість,смуток заливає.
Сусід навпроти,кинув кривим оком,
Бо щось вдалося у житті твоєму ненароком.
Та не Дай Боже проблеми чи біди,
На нього не розраховуй, навіть не ходи.
Були ж часи і не дуже так давні,
Так доброзичливі, дружні ,запальні.
Із щирістю в хвилину добру й злу,
Сусіди перші руку подадуть.
Куди ж поділося усе?Та люди веселі?
Так рідко радість загляда в оселі.
Ми розучилися собі робить свята!
Чи тільки одним хлібом ми багаті?!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359363
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 23.08.2012
автор: Вразлива