Буду я із лісом розмовляти,
Буду я із гаєм шепотіти, -
Хочу таємницю їхню знати,
Щоб природу краще розуміти.
Я піду: зайду в високі трави,
Вмиюся краплинами роси,
Подивлюсь на сонцесхідні барви,
І полину мріями туди.
Буду я гулять по небокраю,
І хмаринці в очі зазирну –
Таємниці всі її пізнаю
І свої секрети розкажу.
По веселці перейду до сонця –
Відігрію душу там свою...
І відкрию сонцю я віконця,
Щоб воно ввійшло в долю мою!
Потім я на крила вітру сяду –
Хай він мене в гори віднесе,
Із гори в долину прокладу стежину –
Може людям щастя принесе...
Подорож моя буде недовга,
Мрія перетвориться на сон,
І покине серце вже тривога,
Й горе не потривожить долонь... 10.10.2001
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359460
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.08.2012
автор: Яна Бім