Ой, заспівали українці,
Самі собі, пісні та оди.
Але згадайте наодинці -
Не раз ми мали ту свободу,
Свої розкрити німі уста.
А Україна, все ще гине,
І хто сьогодні в цьому винен?
Та відповідь проста:
Ми - українці!
Ми - українці,
Забули предків і богів.
Забули, що над рідним краєм
Прадерево Всесвітнє сяє.
Ми - українці,
Завзяті воїни та вільні козаки,
Ми бились з ворогами України,
А друззям присягнули на віки,
Та й впали, перед ними, на коліна.
Ми - українці,
Славимо Дніпро і Київ,
І дуже любимо, Поета-Кобзаря,
Але забули заповіт його і мрії,
І свято "чтили заветы Октября"
Ми - українці,
Громили храми і дзвіниці,
Свою країну від лиха не спасли,
І говорили мовою чужинців...
Так може ми - не українці?
А малороси та хохли...
м.Київ 9-10 березня 2001р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359543
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 24.08.2012
автор: Олександр Деркач