Сліди заливає дощем розмітає циклонами
Місто снів чи гріхів несвідомо у собі топить
І ніхто нам у спини зі сміхом не скаже "он вони
Ті що люблять і мріють"...нас нема вже немає досить
Полірує вітрами дзеркала у твоїх очах
Скоро снігом накриє і ніхто не зуміє зігріти
Я не буду лишатись крильми на твоїх плечах
І забуду банально і вічно тебе любити
Мої сонця не стоплять на твоїх словах крижини
То для чого я буду чекати чогось дарма
В місті снів чи гріхів загубилися дві людини
Між якими тепер за дощем навіть слів нема
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359604
Рубрика: Міська (урбаністична) поезія
дата надходження 24.08.2012
автор: Ірина Гнатюк