МОЯ Україна

Моя  Україна…  Пафосна  фраза,чи  не  так?  А  яка  вона,  Україна,  особисто  для  мене?  Країна  Євро2012?  Країна,  в  якій  діти  не  змогли  нормально  закінчити  навчальний  рік  через  оте  Євро?  Та  не  в  Євро,власне,  справа…
Як  там  кажуть  англійці?  «Народ  має  таку  владу,  на  яку  заслуговує  .»  Значить,  причина  в  нас  самих…
Україна…  Нещасна  мати,  зґвалтована  рідними  дітьми.  Одні  ґвалтують,  а  інші  мовчки  спостерігають,  та  бурмочуть  щось  попід  ніс.  А  що  ж  це  вони  там  шепочуть?  Яку  мантру  повторюють?  «Зачекайте,  ось  переповниться  чаша  народного  терпіння…»  Поки  сонечко  зійде-  роса  очі  виїсть.  Сидять  біля  моніторів  і  чекають,  коли  ж  та  чаша  переповниться?  
Я  не  звинувачую  нікого.  Такі  вже  ми…  Слухняні  волики,  виховувані    батогами  служак,  колись  романівської,  потім  –совітської  імперій.
«…Ой  ,  горе  тій  чайці,
Убогій  небозі,
Що  вивела  чаєняток  
При  битій  дорозі…»
Знаєте,чиї  слова?  Івана  Мазепи.  
«…През  незгоду  всі  пропали,
Самі  себе  звоювали…»-  це  теж  він,  Іван  Степанович.  Триста  років  минуло,  а  що  змінилося?  Нічогісінько.  А  причини  все  ті  ж…  Мудрі,  все  ж  таки,  люди  оті  давні  римляни  зі  своїм  «розділяй  та  владарюй».  Ой  мудрі…Тільки  римляни  застосовували  цей  принцип  до  галлів  та  інших  варварів,  для  громадян  був  інший-  багатий  не  зневажає  бідного,  бідний  не  боїться  багатого,  а  разом  вони  працюють  на  благо  Великого  Риму(  і  допоки  так  було,  Рим  дійсно  був  Великим).  А  в  нас  що?  Мабуть  таки  для  влади  ми  не  громадяни,  а  варвари.  Та  й  самі  ми  не  кращі(  не  всі,  звичайно).  Опустилися  до  рівня  римського  плебсу-«Хліба  та  видовищ».  Того  та  іншого  маємо  вдосталь(  пакунки  з  гречкою-  чим  не  хліб?  ).
Недавно  знічев*я  почитав  «Кобзаря»  (як  не  банально,  але  Тарас  Григорович  все  ж-  Геній).  Враження,  ніби  й  не  минуло  сто  п*ятдесят  років.  Що  не  вірш-  то  про  нас…  Наприклад:
«  …Капрал  Гаврилович  Безрукий
Та  унтер  п*яний  Долгорукий
Украйну  правили,  добра
Таки  чимало  натворили…»-  нічого  не  нагадує?  Прізвища  тільки  поміняти.
Людоньки!  Робімо  щось,  щоб  через  десять  років  наші  діти  не  говорили,потупивши  погляд:  «Ми  незалежні,  бо  від  нас  нічого  не  залежить…».  Рецепти  в  того  ж  таки  класика:
«…  А  щоб  збудить  хиренну  волю,
Треба  МИРОМ,  
ГРОМАДОЮ  обух  сталить.
Та  добре  вигострить  сокиру
Тай  заходиться  вже  будить…»
Зі  святом.  Єднаймося!
P.S.  Вибачте  за  емоційність.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359645
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.08.2012
автор: посполитий