Я так легко біжу по дорозі зі світла,
Її мама мостила, дарувала повітря.
Я паплюжу дорогу багном із болота,
Що набрав на взуття, я жахлива істота.
Але мама казала, що ні.
А розмітку дороги мені друзі зробили,
Я не знаю за що ви мене полюбили.
Ту розмітку не раз я стирав і нівечив,
Брудом вас поливав, називав вас: овечки.
Та насправді ви друзі мої.
І я знаю одне, є найкращими в світі
Мої друзі, сім'я, їх теплом обігрітий.
Та шкода що підвожу я вас...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359711
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.08.2012
автор: Kenny