Протяг - за потягом у метро...
По зігнутих рейках дріботять вагонів коліщата.
А мені згадалося: "Ми - втрьох:
Я, мама з татом, усміхаємось для фото.
На фоні будинку, де вибухнув цвітом садок.
Такий гуркіт стоїть - з річки воду везуть на дощі.
Озонні дощі - сезонний життя ковток.
В мене - куртка жовтогаряча; мама в своєму плащі..."
Я туди, в спогадах, - як на прощу...
Кожного дня іду, хоч обставини пальці жмуть.
По траекторії доль минуле коліщатами дріботить.
Я - чекаю майбутнього. Протяг. І злегка мій шарф тремтить.
21.08.12 22.36
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359939
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.08.2012
автор: Аліна Шевчук