Ми завжди усьогО не встигаєм,
І завжди залишаєм на потім.
А якщо не настане це «потім»?
Якщо завтра навічно підеш?
Ми так хочемо жити і жити,
Поспішаємо, хочемо встигнуть,
Досягли – розумієм: не треба,
Й знов – гонитва за щастям примар...
А спинитись на хвильку, подумать:
Як життя нам прожити сумлінно,
Як сліди залишити по собі,
Й перед Господом гідними стать?
О мій Господи, довга молитва,
Іще довша дорога до Тебе,
Шлях прощення, сумління, і – світла.
Нам до смерті його не пройти...
2006/5/9
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360038
Рубрика: Білий вірш
дата надходження 26.08.2012
автор: Анно Доміні