Мозку не потрібні часті стреси,
Глибоко сумління запихніть,
Лінь – двигун постійного прогресу.
Стрибайте сміливо в її сіть.
Хто колись бував в її полоні, -
Певно, знає ( і не по чуткам) -
Вміщується мрія на долоні.
Щастя розпродали по квиткам.
Звісно, легше лиш спостерігати,
Як будують долі за вікном.
Сам себе ув”язнюєш за грати,
Душу напоївши щедро сном.
Тіло знову нудиться від ліні,
Що з в обійми лагідно бере,
Ось вам повноцінне покоління, -
Братство «В світ зачинених дверей».
Знов сьогодні будеш ти в онлайні,
Друзів перевіриш, за звичай.
Простори відкривши там безкрайні
Долі покладеш ти з часом край.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360195
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.08.2012
автор: Олександр Обрій