До Петруся Симоненка приїхала мама,
Тричі аж перехрестилась біля його брами,
Бо подібні є сьогодні у величних храмах...
Може на її Петруся хтось готує замах,
Що нещаснеє дитятко так загородилось?!
Воно й так раніше строку колись народилось.
Недоношеним дражнили, ну а він, нівроку, —
Українських комуністів лідер стільки років!
Водить маму господарством старший комуняка,
Мама охає, доносить небесам подяку.
Є у їйного синочка хата й біля хати
І в домівці є що їсти і де переспати...
Обдивилась мама Петі синову господу:
- Ох, багатий! Це ж за віщо така нагорода?..
Рада я, мій любий сину, що ти не бідуєш,
Що молоду жінку маєш, сауну будуєш...
Але вже мені спокійно ні спати, ні їсти,
Щоб усе це не забрали кляті... комуністи!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360246
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.08.2012
автор: Патара