А ти завжди хотіла лиш його
І більше ні на кого не дивилась.
І не жаліла серденька свого –
У нього до безтями ти влюбилась.
А він був найніжнішим з-поміж тих,
Хто будь-коли торкався твого тіла.
І не ховала ти бажань своїх,
Бо слухатися розуму не вміла.
А якось ви лишились тільки вдвох,
Так близько, як одне єдине ціле.
І ти зробила той маленький крок,
Що відвернути вже не було сили.
Прокинулася раптом не сама –
Відчула на собі незвичний погляд.
І щось лишилось медом на устах, –
Отак би кожен день лежати поряд.
А він завжди хотів таку, як ти –
Таку незвично світлу і прекрасну.
І вже йому ніколи не втекти,
Бо він навік потрапив в твою казку.
Ніколи і нікого на Землі
Він більше не обійме як тебе.
І не забуде всі слова твої,
І вже нікому не віддасть себе.
Він відчуває на своїх губах
Усе, що до торкнула ти до нього.
І серце вже його в твоїх руках,
А він нізащо вже не скривдить твого.
І вже немає сумніву в словах
І все, чого ви просите у неба,
Це – не втрачати пристрасті в очах.
Ви разом. І це все чого вам треба.
22.05.2007
Яна Самчук
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360265
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 27.08.2012
автор: Kasyamaka