Хто бачив, як рано-раненько Сонце світанок нам народило?
Ось над горою високою Сонце з"явилося: фарбує рожевим і небо, і гори; наче на крилах злетіло, я потім побігло-покотилося по небу все вище та вище. Мабуть хоче зустріти м"якеньку хмаринку та розлягтися-відпочити на ній....
Хто бачив, як хмари легкі та біленькі по небу гуляли? На вівців так схожі, на тих, що пасуться на полонині. Ті вівці-хмаринки весь день випасав вівчар-вітерець: він гнав їх повільно по небу...
Хто бачив, як ввечері Сонце пірнає у море? Пірнає, неначе скупатися хоче, обмити весь жар свій і втому... Радіє і світлом червоним небо над морем фарбує та розстеляє сріблястий рушник свій на темній воді...
Хто бачив, як місяць з"являється в небі і, поки купається Сонце у морі,
охороняє із зоряним військом простори Небес?
Я бачила всі ці Господні Дива
І з того щасливою дуже була.
Збирала картини, що Бог малював
І кожної миті мені дарував.
Вдивляйтеся, люди, у Небеса!
Там - Диво! Там - Божа Краса...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360286
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.08.2012
автор: Валентина Володина