Казку хочу нагадати любі мої друзі,
Як ягняток пас хлопчина за селом у лузі.
Від нудьги чи то із дуру він почав горлати.
Ой! Ідіть мені на поміч овець рятувати!
Лементує що є сили, -Ой вовки напали
Люди вила похапали та й поприбігали
А Онисько лиш регоче – Чого позбігались
Я жартую, а ви дурні на гачок попались.
Отак раз було та ще раз жартував Онисько
А то якось і насправді завітав вовчисько.
Ґвалт здійняв пастух, рятуйте кричить, галасує
Та немає уже віри – то ніхто й не чує
Ось і кандидати наші , лестять обіцяють
Янголами, чи святими себе виставляють
А вхопив мандат у руки й зникли обіцяння.
Він тепер ЦАБЕ велике ! Є ж недоторкання.
Тепер совість і моралі до місця одного.
Заборони і закони також не для нього
Тепер можна безнаказно навіть убивати
Сьому шкіру із нас дерти, та владарювати.
Так чому ж ми опустились ось так дуже низько?
Нас безжалісно шматує не один вовчисько.
Скільки ж буде нас гнітити ця бісова сила?
Або ж досить вже терпіти! Або ж до могили!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360411
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.08.2012
автор: євген уткін