Пройшла у часі …і стомилась
Комусь вимірювать себе.
Такою я вже народилась,
Хіба вина моя тут є?
Чому ж тоді все озираюсь,
Чи так зробила, так пройшла?
Щодень душею щиро каюсь,
А є вина, як і була.
Іду у часі…так стомилась
Звіряти кожен день буття.
Не знаю виходу… спинилась
Розгублена в передчуттях.
Неначе в казці, - повороти,
Не можу вибрати який?
Перебираю всі чесноти,
А крок неправильний, чужий.
І здійснений, наче з розмаху…
Ось так у днях карбую хід,
Може, наступний … як на «плаху?»
У сумнівах…чи йти в обхід?
І знов в думках, перебираю
Слова, вину і каяття…
Здається, ще чогось чекаю…
Ні, ні, таки не співчуття!
Чогось високого такого…
В прийдешніх днях моїх знайти…
Такий ось шлях життя земного,
Яке не просто нам пройти.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360436
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.08.2012
автор: Тетяна Луківська