Завжди тебе з усюди гонять,
Лайливим словом проклина.
Як можеш в цьому світі встоять,
Твоя натура - не твоя вина.
Для мене ти за всіх гарніший,
І чорний колір мені до вподоби.
Якби були хоч трішечки мудріші,
Слухали серця і не мали злоби.
Вчепили предки дурнуватеє клеймо,
Що ніби ти несеш нещастя.
Я знаю, тобі воно згидло вже давно.
Напевно вже й позбутися не вдасться.
Але не бійся, в тебе буду я.
У ті плітки тепер уже не вірю.
Твоя правда, тепер уже й моя.
Живу тобою і тобою мрію.
І розумію мабуть,як ніхто.
Бо і сама тієї ж масті.
Як буде сумно- вигляни в вікно,
І десь у небі, ти побачиш щастя.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360438
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.08.2012
автор: Катерина Пташка