Мені наснився геліко́птер,
А за штурвалом, власне – я.
А наді мною: хмари, сонце.
А піді мною – ліси й моря!
І так мені було чудово:
Я бачила крізь скло красу,
Літала я просто асо́во,
Із враженням ніби й не сплю.
Тому в крові адреналіну
Від захвату було багато,
Був певний шок, йому на зміну –
Я без вагань робила сальто!
Помилувавшись із небес
Яка красива в нас природа,
Подякувавши за прогрес –
Що політати тепер мода,
Я приземлилась серед лісу,
(хоча не легко – чесно ска́́жу).
За мить звільнилася від сну –
Вже з навичками пілотажу.
Сни задарма щоночі бачу,
А гелікоптер не купить,
Тож краще спати раніше ляжу –
Щоб політати довшу мить! 13.02.2005
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360519
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.08.2012
автор: Яна Бім