Не вічні ми усі на цій землі
І, кожен з нас минеться свого часу,
Не віднайшов ніхто ще досі спасу,
А спроби щодо цього чималі.
І скільки б ти під себе не нагріб,
Тебе чекає "тітонька з косою",
Проб'є година, при́йде за тобою,
Вінцем такій гостині буде гріб.
Захланні, ласі до земних скарбів,
З порожніми руками йшли зі світу.
Там, за межею, ждуть від тебе звіту,
А не чинів, маєтків чи гербів...
29.08.2012
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360623
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.08.2012
автор: Патара