Вдихаю вересень! Його яблучно-айстровий запах лоскоче солодко ніздрі! Сонячні пальчики лагідно торкаються обличчя. Ще трохи залишаюсь десь там у літі, трохи сумую. Сумую за радісними сонячними ранками, морем, сміхом, безтурботністю, відпусткою.
Тепер кожен ранок прокидаюсь разом з вереснем і купаюсь в тих молочних туманах, що падають тихо на землю! Яке приємне це купання! Молочне море безкрає та глибоке, розкішне, тихе, свіже! Райське!
У ті дні згадую шкільні роки і своїх однокласників. Минуло з того часу багато туманних ранків. Плодоносили сади, цвіли айстри, і кожен вересень збирав все нові покоління, що юрбились біля школи та йшли у широке життя!
І вже ідуть до школи наші діти, онуки, усміхається вересень, а бантики в дівчат у косах айстрами...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360671
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.08.2012
автор: Наталія Ярема