Зграї собак у безлюдному місті.
Топчуть замерзлими лапами сніг.
Постать мелькнула десь метрів за двісті,
Скрипнули двері - в під’їзд хтось забіг.
Швидко в тепло, у квартиру комфортну,
Мабуть чекають дружина і син.
Заздрю по-білому, знаючи сотню
Може і більше вагомих причин.
Ну, а у мене, розірване коло.
В двері піду серед ночі чи дня.
Знову скандал і душа захолола.
Острів безлюдний - собаки і я.
Сніг хай остудить: емоції, рани.
Тиша поповнить терпіння запас.
Від нелюбимих ідемо роками,
А у любові – прощаємось раз!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360752
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.08.2012
автор: Олексій Тичко